| Друзі сайту |
|---|
| http://virchi.pp.net.ua/ |
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Історія українського козацтва
Збройні сили та бойові засоби запорозьких козаків
|
| 08.04.2012, 23:36 |
Уся маса запорозького низового товариства, середньою чисельністю 10–12
тисяч чоловік, розподілялася на три роди військ: піхоту; кінноту й
артилерію. Про існування такого поділу свідчать джерела тих часів.
Запорозька піхота виконувала три функції: частина її складала гарнізон
Січі; частина займала пости на Дніпрі і становила лінійну сторожу;
частина або вела війни з турками, татарами й ляхами у воєнний час, або
займалася рибальством та звіроловством у мирний час.
Була у
січовиків і своя артилерія. Деякі історики вказують, що Січі постійно,
було 50 гармат. Жоден запорозький кінний загін не виступав у похід без
артилерії. Серед козаків були особливі військові чини, так звані
пушкарі, які відали артилерією, а для розміщення гармат існувало окреме
приміщення, пушкарня.
Однак головною рушійною силою січовиків
було кінне військо. У народних піснях і думах козак без коня майже
немислимий. Лише верхи на коні можна було наздогнати такого невловимого і
всюдисущого вершника, яким був татарин, особливо буджак. Кінь
необхідний був і для стрімкого, упереджувального походу, і для
блискавичної атаки ворожого табору. Кращих коней запорожці частково
розводили у своїх власних степах, частково здобували у татар;
витривалість, прудкість і порода запорозьких коней відомі були в Польщі,
Росії і навіть у Західній Європі.
Козаки виросли і сформувалися
як самостійна військова організація перш за все у боях з кримськими
татарами. Вже найперші згадки сучасників свідчать про наявність у
козаків невеликих рушниць. Рушниці вони спочатку здобували у турків,
знімаючи їх із захоплених кораблів і забирали із взятих фортець. З
початком війн між козаками і поляками запорожці стали здобувати рушниці і
у поляків. Наприкінці 16 сторіччя рушниці у запорозьких козаків
вважалися необхідною зброєю, і тому ще у 1594 році, коли до них прибув
посол німецького імператора Рудольфа II, вони салютували йому багатьма
пострілами з рушниць.
Крім пищалей або рушниць, кожен козак мав
при собі чотири кремневих пістолети, два з них він носив за поясом, а
два — у шкіряних кобурах, що пришивалися зовні на шароварах. Кулі для
пістолету були величиною з горобине яйце і для їх відливання існували
особливі форми. Рушницями і пістолетами, як і шаблями, козаки любили
особливо хизуватися; прикрашаючи їх дорогою оправою. «Зброя у них, —
писав сучасник, — вся була прикрашена золотом і сріблом, на зброю вони
все багатство своє покладали: той і не козак, колі: у нього погана
зброя». Порох виробляли на Україні, або привозили з Польщі і Туреччини, а
з 1654 року — із Москви. Виробляли козаки порох і у себе на Запоріжжі, у
Січі, але той порох не відзначався високою якістю.
Із зброї для
рукопашного бою були шаблі і списи. Шаблі були не так сильно вигнуті як у
турків. Їх поруччя для підсилення пружності обтягувалися шкірою
морських риб. Клинки виготовлялися із досить доброякісної сталі і були
дуже гострими.
Досить часто використовувались і списи. Вони
складалися із залізного навершника довжиною 12–15 сантиметрів і
дерев’яної ручки, яка виготовлялася з тонкого дерева, в 2–2,5 метра
довжини, часто пофарбованого навскіс червоною і чорною фарбами. Крім
шабель і списів із зброї рукопашного бою козакам були відомі, так звані,
келепи, тобто чекани або бойові молотки. Келепи використовувались
козаками для розбивання ворожих лат із сталі і служили допоміжною
зброєю.
Володіли запорожці своєю зброєю з неабияким мистецтвом,
так, що за словами українського літописця, і «найкращий польський гусар
або рейтер прикладом їм бути не може».
Отже про бойове оснащення
запорозьких козаків можна відзначити, що більшість з них була озброєна
дуже добре, як вогнестрільною, так і холодною зброєю. У цьому козаки не
поступалися жодній армії свого часу.
|
|
Категорія: Історія | Додав: Kak2s
|
| Переглядів: 429 | Завантажень: 0
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|