1 вересня, початок навчального року в Україні, відзначається як День знань.Офіційно це досить молоде свято: як державне воно святкується лише від 1984 р. Але коріння його сягає значно глибше. Вже зазначалося, що за православними канонами 1 вересня святкувався Новий рік. Це було невипадково: з одного боку, уважалося, що саме 1 вересня Бог закінчив створювати світ, а з іншого — 1 вересня означало початок осені та закінчення основних польових робіт, що давало землеробам привід відпочити. Із закінченням польових робіт пов'язаний і вибір 1 вересня як дня початку навчального року, адже раніше сільські жителі становили значну частину населення нашої країни, а тому календар сільськогосподарського життя мав великий вплив на календар життя суспільного. Уперше в СРСР 1 вересня як єдиний для всієї держави день початку навчання в школі було запроваджено 3 вересня 1935 р.День знань або, як його ще часто називають, День першого дзвоника — важливе свято для всіх школярів і студентів, а особливо для тих, хто в цей день іде до школи або університету вперше. По всіх школах країни цього дня проходять святкові «лінійки», учителі й викладачі промовляють школярам та студентам напутні слова на черговий (а для когось — перший) навчальний рік, лунає перший символічний дзвоник до початку занять. Свято це й для вчителів, адже саме завдяки їм здобуваються знання, яким цей день присвячений.
З приводу Дня знань, я взяла інтерв'ю у вчителів, батьків, священнослужителя нашої церкви та гетьмана Козацької Республіки.
Спочатку я мала змогу поспілкуватися із священнослужителем церкви Вознесіння Господнього отцем Ігорем.
Чи вважаєте ви обов'язковим проведення першоверсневого свята? На вашу думку, воно приносить користь учням? Якщо так, то яку саме? Так, воно приносить користь тим, хто йде до школи вперше, та і усім іншим, тому що навчання починається з хорошого настрою.
Що ви хочете побажати учням у новому навчальному році? Перш за все я хочу побажати їм успіху. А також отримати правдиву віру, а вчителям надати їм правдиві знання, хоч і у сучасному світі часто стається по-іншому.
Потім я поспілкувалася з з батьками наших першокласників. Вони дали мені відповідь на настурні запитання.
Чи є різниця між навчанням в сільській та міській школах? Якби у вас була можливість, то куди б ви віддали навчатись свою дитину? Так, звичайно є різниця, але, я думаю, що переваги є і тут і тут. Наприклад, я вважаю, що в місті є більші можливості вивчати іноземні мови та вчитися працювати з комп'ютером, але у селі наші діти можуть краще ознайомитися з вивченням географії чи біології. Напевно, таких прикадів можна навести ще декілька. Звичайно, якби була можливість, то я б віддала навчатися свою дитину в місто, але, як кажуть: "Все, що не робиться - на краще", тому нехай буде так як є.
Чи вважаєте ви працю вчителів легкою і чи хотіли б ви працювати вчителем? Я не вважаю працю вчителів легкою, тому що вони працюють з великою кількістю дітей. і я просто не знаю чи могла б справитися з цим. Інді з своїми дітьми важко впоратися, а що ж говорити про цілу школу? Але все-таки хотілося б спробувати.
Чи вважаєте ви обов'язковим відвідування дитини перед школою дошкільних закладів? Чому? Так, я вважаю, що це необхідно, тому що маю старших дітей і переконалася, що теперішня шкільна програми є надзвичайно важкою. Якщо ж дитина не відвідуватиме дошкільних навчальних закладів, то з нею порібно займатися вдома.
Далі я поспілкувалася з вчителем світової літератури Музичкою Ганною Богданівною та педагогом-організатором Нагайчук Галиною Василівною.
Як давно ви працюєте вчителем, що покращилось і погіршилось за весь цей час? Я працюю вчителем вже 40 років. За цей час змінилося чимало. Колись було надзвичайно мало джерел, щоб почерпати знання, а тепер їх стало значно більше, - відповіла Ганна Богданівна.
З того часу як я працюю вчителем змінювалося багато, але точно можу сказати лише одне: все, що не змінювалося - на краще! - з гарним першовересневим настроєм промовила Галина Василівна.
Ганно Богданівно, ви працюєте вчителем світової літератури, але можливо колись ви мали інтерес до якоїсь іншої дисципліни, яку б хотіли викладати в майбуьньому, тобто тепер?
Відповім вам словами мого батька, коли коли я поступила в інстутут на російську філологію він запитав: "А чому ж не на українську?". Можливо, я б хотіла викладати українську філологію. Можу додати ще одне: вчителювати - це моє захоплення і мені ніщо не вдається краще ніж вчителювати.
Далі я спілкувалася з гетьманом Козацької Республіки (орган дитячого самоврядування у нашій школі) Шостаком Андрієм.
Після закінчення 11 класу кому б ти хотів передати козацьку булаву?
Я б хотів, щоб козацьку булаву отримав Тарас КУцяба, але це залежить не тільки від мене.
Чи хотів би ти покращити роботу Козацької республіки? Як саме?
звичайно) я б хотів, щоб наша організація збільшилась, щоб члени Козацької Кеспубліки працювали більш насиченіше. Адже ця організація створена не просто так, кожен хто працює в ній, бере щось для себе, і це йому допоможе в повсякденному житті.
Ірина Бігун
|
